Історія · УПОА

Олімпійський шлях
після раку

Спортсмени, які пройшли через діагноз і повернулися у великий спорт

Онкопсихологиня, президентка УПОА, членкиня IPOS

Серед атлетів Олімпійських ігор є ті, для кого вихід на олімпійську арену — окрема, дуже особиста перемога. Вони пройшли через прийняття діагнозу, лікування, страхи й невідомість. І сьогодні стоять серед найсильніших, доводячи: життя після раку існує, і воно може бути неймовірним.

Фігуристка Пайпер Жиль на льоду — Пайпер Жиль (Канада, танці на льоду)

Олімпійські ігри 2026 року в Мілані відкрилися яскраво, емоційно, по-справжньому грандіозно. У церемонії багато говорили про мир, про силу людського духу та про те, як спорт здатен об'єднувати навіть у найтемніші часи. Попри те, що наша країна живе в реаліях війни, багато українських любителів зимового спорту вмикали трансляції — коли було світло, коли була можливість — і стежили за майстерністю спортсменів з усього світу.

Хто ці атлети: Мілан-2026

Пайпер Жиль (Канада, танці на льоду)

У січні 2023 року їй діагностували рак яєчників I стадії. Жиль підтвердила, що зараз перебуває в ремісії, а участь у змаганнях у складі збірної Канади з фігурного катання на цій Олімпіаді була її мрією. Свою історію Пайпер розповідає в документальному фільмі «Glitter and Gold» на Netflix.

Карла Маклауд (Чехія, тренерка жіночої збірної з хокею)

Головна тренерка жіночої збірної Чехії очолила свою команду в Мілані, попри те, що в листопаді 2025 року їй поставили діагноз раку молочної залози. Вона продовжує виконувати тренерські обов'язки, має оптимістичний настрій і вірить в обидві команди — жіночу хокейну і свою команду лікарів.

Тайлер Макгрегор (Канада, паралімпійський хокей)

Капітан національної збірної Канади з паралімпійського хокею пережив рак кісток (саркому). У березні 2026 року він мав виступити на Зимових Паралімпійських іграх.

Спортсмени з історією раку на минулих Олімпіадах

Майя Шибутані (США, фігурне катання)

Бронзова призерка Олімпійських ігор несподівано повернулася на лід у сезоні 2025–26 після того, як діагноз раку нирки змусив її залишити спорт у 2018 році. Вона не встигла кваліфікуватися на Ігри в Мілані, але збиралася продовжувати виступи в сезоні 2026 року.

Макс Паррот (Канада, сноубординг)

Пройшов лікування лімфоми Ходжкіна і виграв золото на Іграх у Пекіні 2022 року.

Браян Флетчер (США, лижне двоборство)

У дитинстві пережив гострий лімфобластний лейкоз і регулярно брав участь у Зимових іграх, надихаючи інших.

Шанте Лоу (США, легка атлетика)

Хоча вона не є спортсменкою зимового сезону, вона залишається активісткою кампаній боротьби з раком молочної залози та мотиваційною фігурою в олімпійській спільноті.

Діагноз не визначає людину

Це лише частина історій. Але кожна з них — доказ того, що діагноз не визначає людину.

Для тих, хто зараз проходить лікування, хто щодня бореться за своє завтра: ви вже робите неможливе.

Олімпійці, які повернулися до змагань після раку, показують: шлях може бути довгим і виснажливим, але він реальний. І попереду може бути не просто одужання, а нове життя, нові мрії, нові вершини.

Не мірило для себе. Такі історії не встановлюють норму, як «правильно» проходити лікування. Вони розширюють уявлення про можливе. Якщо зараз немає сил навіть на звичайний день — це теж нормально. Про це — у післямові до статті «Ленс Армстронг: скандал, який не скасував рух».

Дозвольте собі мріяти — навіть зараз. Попри складні часи. І пам'ятайте: кожен ваш новий день — це вже перемога.