Складні питання
дітей з онкологією

Алла Антонова

Онкопсихологиня, віцепрезидентка УПОА, психологиня дитячого відділення Національного інституту раку

Чому ці питання такі складні

Діти з онкологією переживають страждання болісних процедур, втрату звичного ритму життя — у той час, коли їхні однолітки ходять у садочок чи школу. Хвороба вже сама по собі є стресом, а коли щось болить — особливо. До поганого самопочуття додається багато обмежень і заборон, зайва вага, вплив деяких ліків на психоемоційний стан, випадання волосся. Тому і питання в них бувають досить серйозні й часто мають екзистенційний характер.

Інколи навіть найдосвідченіші психологи губляться від питань дітей, які хворіють на рак. І приводи для цього точно є:

Якщо між психологом і дитиною склалися довірливі стосунки, питання можуть бути прямими і по суті. Такі питання свідчать про рівень довіри до психолога.

Працюйте над власними страхами

Ви ніколи не зможете допомогти дитині подолати, наприклад, страх смерті, якщо самі не приймаєте або заперечуєте факт її існування.

Зупиніться, якщо питання вибило з рівноваги

Якщо питання було складним або викликало сильні емоції, зупиніться і скористайтеся технікою розслаблення, якою володієте, — наприклад, заспокійливим диханням.

Відрізняйте слова від реальності

Якщо ви відчуваєте, що можете знепритомніти від слова «ампутація», навряд чи зможете говорити з дитиною про це оперативне втручання.

Відповідайте питанням на питання — поки не зрозумієте одне одного

Наприклад, дитина запитує: «Що станеться зі мною після операції?» Запитайте у відповідь: «А ти як думаєш, що станеться з тобою після операції?» Можливо, дитина хоче поговорити саме про це, а можливо, має на увазі щось прозаїчне. Але не використовуйте зустрічні питання, щоб уникнути відповіді.

Говоріть мовою її віку

Не використовуйте складних термінів, евфемізмів і метафор, особливо з дітьми дошкільного віку, — маленьким дітям ця мова незрозуміла.

Чесно кажіть «я не знаю»

Якщо не знаєте відповіді, будьте готові сказати: «Я не знаю». Діти самі вчаться багатьох речей і не очікують, що дорослі знають усе. Скажіть, що пошукаєте відповідь у літературі чи дізнаєтеся у фахівців. А якщо відповідь знаєте — давайте чіткі і ясні відповіді. Будьте чесними та щирими.

Перевіряйте, як дитина зрозуміла відповідь

Запитайте, що вона зрозуміла з вашої відповіді. Ви побачите, як часто діти неправильно розуміють пояснення — точніше, як часто дорослі дають дітям неправильне розуміння.

Не бійтеся емоцій — але пояснюйте їх

Навіть маленькі діти знайомі з емоціями, але без пояснень можуть вирішити, що вони щось зробили не так.

Більше про розмову з дитиною про хворобу — у статті «Рак у близької людини: що робити?». Алла Антонова консультує дітей і підлітків з онкологічним діагнозом та їхніх батьків.