Авторська колонка · УПОА

Погані дівчата
теж хворіють на рак

Чому міф про «ракову особистість» небезпечний — і як розпізнати псевдонауку

Cancer survivor, громадська активістка, членкиня УПОА

Погані дівчата хворіють на рак. І хороші. І хлопці — хороші і погані. І терапевтовані. І терапевти. І онкологи. І коти, собаки та морські свинки.

Я пережила рак і багато років модерувала спільноту онкопацієнтів. За цей час я прочитала дуже багато про рак різного — і наївно думала, що ідея «ракової особистості» давно пішла в історію.

Але ніт.

Стрічка принесла мені вірусний пост блогерки «Хороші дівчата хворіють на рак» з тисячами лайків і сотнями коментарів та репостів. І я очам своїм не повірила, що у 2026 році психотерапевтка і психоаналітикиня з 20-річним стажем (як вона про себе каже) може писати таку наукоподібну брехню.

Ніколи такого не було — і ось знову: рак від стресу, хороші дівчинки не виражають злість, тому хворіють, а в того, хто пішов на психотерапію, нижча ймовірність рецидиву. Так це ж було вже!

Це класична вульгарна психосоматика — але з закосом під науковість.

Я довго думала, чи писати це. Але чому мене це зачепило, це ж не вперше і не востаннє? Я навіть ChatGPT дала почитати — і він так обурився, що давай строчити. Ніколи не бачила його таким активним.

Чим небезпечні такі тексти

Дуже важливо сказати прямо, чим саме вони небезпечні.

Вони віктимізують онкопацієнтів

Людині з раком і так доводиться жити з важким діагнозом, страхом і лікуванням. А тут їй ще підсовують думку, що вона могла сама довести себе до хвороби — неправильними емоціями, характером чи способом життя.

Вони особливо жорстокі до людей з рецидивом

Якщо читати подібну логіку, виходить, що рецидив — це теж наслідок того, що людина «не так прожила свої емоції» або «не допрацювала щось у собі».

Вони нав'язують ідею, що одужують через психотерапію

У таких текстах майже непомітно нав'язується ідея, що щоб одужати, потрібно насамперед працювати з психологом або психотерапевтом.

І найтривожніше: там ніде прямо не сказано головного — при підозрі на рак потрібно йти до онколога, проходити медичне обстеження та лікування.

У підсумку створюється дуже небезпечна ілюзія, ніби рак — це проблема емоцій, яку можна вирішити психологічною роботою.

Рак лікують онкологи, а не психологи. Психологічна підтримка може бути дуже важливою під час лікування, але вона не замінює лікування.

Як влаштований такий фейк

Трохи реальних наукових фактів → багато емоційних формулювань → дуже сміливі висновки, які наука насправді не підтверджує.

Пост — типовий фейк, зроблений дуже професійно за стандартною схемою. Результат — введення в оману великої кількості людей. У цьому тексті дуже добре видно класичну схему поширення псевдонаукової інформації.

1. Відчуття «прихованого знання»

Текст починається з фрази: «Є речі, про які онкологи майже ніколи не говорять на прийомі. Не тому, що не знають…» Це типовий прийом. Читачу натякають, що існує правда, яку нібито приховує медична система. Після цього будь-яка критика виглядає як підтвердження змови.

2. Наукові терміни для авторитету

У тексті з'являються слова «гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникова вісь», «катехоламіни», «NK-клітини», «епігенетичні сліди на ДНК». Усі ці терміни реальні. Але вони використовуються як декорація науковості, без коректного пояснення того, що саме доведено, а що є лише гіпотезою.

3. Стрибок від фактів до гучного висновку

Наприклад: «Катехоламіни можуть впливати на ріст пухлинних клітин» → «твій психологічний стан — один із механізмів розвитку хвороби». Але те, що певні гормони можуть впливати на клітинні процеси в лабораторії, не означає, що характер або спосіб переживання емоцій викликає рак у людей.

4. Старі теорії як доведені факти

У тексті згадується концепція так званої «ракової особистості»: «Тип С описує людей з патологічною доброзичливістю…» Ця ідея була популярною у 70–80-х роках. Але великі сучасні дослідження не підтвердили зв'язку між рисами характеру і виникненням раку.

Науковий консенсус сьогодні простий: ракової особистості не існує.

5. Формальне «зняття провини», яке насправді її залишає

Наприкінці авторка пише: «Це не означає, що ти сама винна». Але перед цим читачеві кілька сторінок пояснюють, що пригнічення злості, «медаль хорошої дівчинки» і спосіб життя можуть запускати механізм пухлини. У результаті людина все одно виходить із думкою: «Може, я сама довела себе до раку?»

Ще кілька цитат — і що з ними не так

«Пригнічення злості — доведений фізіологічний ризик»

Це стара гіпотеза з психосоматичної літератури 70–80-х років. Ідея так званої Type C personality — людей, які пригнічують емоції і тому хворіють на рак, — не підтвердилася у великих проспективних дослідженнях.

«Жінки, які працювали зі стресом і емоціями, мали значно нижчу ймовірність рецидиву»

Психологічна підтримка справді важлива для онкопацієнтів. Вона може зменшувати тривогу, допомагати пережити лікування, покращувати якість життя. Але великі дослідження не показали, що психотерапія знижує ризик рецидиву або смертність від раку.

«Здай свою медаль „хорошої дівчинки“. Іноді вона обходиться ціною життя»

Ось у чому головна проблема таких текстів. Вони майже непомітно створюють відчуття, що люди частково відповідальні за свою хворобу.

Рак не обирає за характером

Люди з раком не захворіли тому, що були занадто хорошими, недостатньо злилися чи не навчилися говорити «ні».

Я читала сотні історій людей з онкологічними захворюваннями. Серед них були дуже різні люди — хороші і погані, щасливі і нещасні, молоді і старі. І в ремісію входили дуже різні. І рецидиви були у дуже різних. І помирали від раку теж дуже різні.

А ще є дослідження — добірку зробив онкопсихолог, співзасновник УПОА Антон Покалюхін (див. джерела нижче).

Я дуже прошу: якщо у вас є знайомі, які живуть з онкологічним діагнозом, поділіться з ними цим текстом. Людям з раком і так достатньо страху, болю і невизначеності. Їм точно не потрібна ще й думка, що вони самі винні у своїй хворобі чи рецидиві.

Джерела

Дослідження в базі PubMed, PMID 37545248
Дослідження в базі PubMed, PMID 35962878
Schoemaker M. J. et al. (2016). Psychological stress, adverse life events and breast cancer incidence: a cohort investigation in 106,000 women in the United Kingdom. Breast Cancer Research. PubMed
Heikkilä K. et al. (2013). Work stress and risk of cancer: meta-analysis of 5700 incident cancer events in 116,000 European men and women. BMJ. PubMed

Продовження теми — у статті «Рак і стрес: що насправді кажуть дослідження».